Головна / Статті / Військова майстерність / Вузли оборони та опорні пункти. Частина 2

Вузли оборони та опорні пункти. Частина 2

Продовження теми про оборону населеного пункту й систему вузлів оборони та опорних пунктів. Перша частина – ТУТ

Тому при розбивці вузлів оборони і опорних пунктів треба намічати сектори і постійно контролювати хоча б мінімальними силами такі ділянки, які вважаються безпечними тьа надійними. Обов’язково організувати взаємодію та контроль секторів вогню, так, щоб можна було підтримати сусідній вузол оборони або опорний пункт вогнем, і щоб не створювались «мертві зони». Тобто такі зони ведення вогню в яких не передбачено, або не можливо ні з одного опорного пункту вести ефективний вогонь.

Якщо не має змоги через складки місцевості тримати під вогнем якусь ділянку, тоді потрібно хоча б візуально її спостерігати, і в разі чого можна було б накрити вогнем. Причому на постійній основі вести спостереження за ними! Вдень і вночі! При будь-які погоді, при будь якій ситуації під час оборони.

А для того, щоб накрити вогнем, потрібно організувати взаємодію із мінометними батареями або АГСами, розташованими на закритих позиціях. Їх специфіка вогню в тому, що вони можуть працювати навісною траєкторією, а не настильною і їх прямої видимості не потрібно. Тому заздалегідь потрібно визначити орієнтири таких місць, їх точні координати згідно карти місцевості і навчити спостерігачів простих найелементарніших правил коригування вогню мінометів, та артилерії в цілому.

Здавалось би. Для все так хитромудро робити? Не простіше б було зайняти всі будівлі, замінувати місця які не прострілюються і тримати оборону.  Дам відповідь – простіше. Але не надовго, фактично до першого якісного штурму. Окрім того, банально не вистачатиме людей та вогневих засобів, щоб перекрити всі такі місцини. Також, розумний ворог, а мій принцип ніколи не недооцінювати противника,  перед штурмом він оточить місто із усіх сторін, і в оборонців не буде можливості боротись за кожну будівлю. Нам доведеться скорочувати периметр оборони, створювати хибні опорні пункти, постійно маневрувати малими групами створюючи ілюзію, повторюсь ілюзія, нашої присутності всюди.

Що може слугувати опорними пунктами та вузлами оборони в місті? Це можуть бути не тільки міцні житлові будівлі, але і сама місцевість, яку можна обладнати в інженерному плані. Усі перешкоди для ведення вогню по наступаючих військах бажано знищити. Тобто, якщо якась лісопосадка заважатиме нам вести вогонь, заважає спостерігати за територію перед ворогом, а оборона не передбачає зайняття цієї лісопосадки, її як мінімум потрібно хоча б прорідити. Якщо, наприклад, якась АЗС (вже без палива) знаходиться перед нашими позиціями і ми її по якихось причинах не зайняли, її потрібно зруйнувати або замінувати. Оскільки  в майбутньому штурмі це може бути для ворога надійним укриттям від нашого вогню, або просто ближнім пунктом спостереженням за нашою обороною.

Коли організовано кілька опорних пунктів, вони з’єднуються системою вогню, спостереження, обороною на 360 градусів, розподіляються основний сектор ведення вогню, облаштовується оборона в самих будинках та на місцевості, проробляються прикриті  маршрути переміщень між цими опорними пунктами для підходу підкріплень, доставки боєзапасів, винесення поранених, організовується спостереження – от тоді ці кілька опорних пунктів перетворюється у вузол оборони!

Цей вузол отримує якусь назву, щоб він чітко міг себе ідентифікувати, а не говорити, що ми на вулиці Будівельників, біля автозаправки, що виходить до скверу «Зелений» – така інформація нікому не потрібна. Тому як правило, командування, для прикладу, дає кодову назву цьому опорному пункту «Карпати-1». Здавалось би, чому Карпати? Тому що якщо назвати «Школа №5» – то при перехопленнях радіопереговорів оборонців, ворог знатиме, що в оборонців біля «Школи №5» багато поранених, чи не має РПГ, чи щесь. І противник адекватно може прийняти міри – або почати активний штурм, або підтягувати ближче свою бронетехніку – в обороні на «Школа №5» РПГ ж закінчились…

Отже підсумуємо. Правильне поєднання системи вогню з розташуванням і характером оборонних споруд дозволяє перетворити місто на своєрідну фортецю, яку війська можуть утримувати тривалий час проти переважаючого по силам і засобам противника. Захисники міст при правильно підготовленій обороні, чіткій взаємодії та компетентному командуванні можуть не лише тривалий час утримувати оборону ввірених міст, але і змушувати ворога міняти свої плани та скорочувати наступальні дії на інших напрямках, змушуючи їх перекидати все нові і нові сили на штурм оборонних позицій в містах.

Автор: Руслан Бормовий керівник та інструктор ВПЦ “3-й полк”

ТАКОЖ ПЕРЕГЛЯНЬТЕ

Обучение пехотной тактике. Close Combat

Я пехотный майор с 14-летним сроком службы, семь из которых прослужил в пятом полку морской ...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *