Історія швейцарського ножа

12 червня 1897 Карл Ельзенер запатентував свій перший ніж включавший в себе стандартне лезо, консервний ключ, викрутку і шило, які складалися в зручній ручці.
Тяга до металевих виробів, а особливо до ножів, з’явилася у Ельзенер (винахідника та конструктора швейцарського ножа) з самого дитинства. Навчання на майстра ножів він почав у себе на батьківщині – в маленькому швейцарському містечку Ібах. Згодом він відправився навчатися до Франції а потім і до південної Німеччини, чиї провінції в той час славилися самими високоякісними ножами та майстрами по їх виготовленню. Повернувшись в 1884 році на батьківщину, Ельзенер виявив, що всі кишенькові ножі для швейцарських солдатів виготовляються в Німеччині, і тому, вирішивши виправити такий стан справ, відкрив власну майстерню, щоб озброювати армію своєї країни своїми швейцарськими ножами.

Одного разу йому прийшла в голову ідея, що для зручності в ножі можна з’єднати кілька інструментів відразу. Він розробив проект виробу, який включав в себе стандартне лезо, консервний ключ, викрутку і шило, які швидко складалися в зручній ручці. Військове міністерство Швейцарії відразу ж взяло його пропозицію про закупівлю, і незабаром ніж був прийнятий на озброєння національної армії. Незважаючи на те, що вироблені ножі були високої якості, їх ціна завжди була більше, ніж у німецьких колег, і скоро бізнес Ельзенер перестав окупатися і опинився під загрозою.

Але Ельзенер на цьому не зупинився і в 1896 році розробив ніж, у якого з кожного боку було по клинку, а також додав до нього штопор. Ніж фіксувався лише двома пружинами і був легше і зручніше попереднього. Уже за рік новий виріб був офіційно запатентовано як «офіцерський спортивний ніж». Спочатку військові з сумнівом поставилися до цієї затії, пам’ятаючи про попередню невдачу даного винахідника, але все-таки прийняли пропозицію. Не дивно, що виріб відразу ж став користуватися великою популярністю у швейцарських солдатів, замовлення збільшилися, і Ельзенер вмить став знаменитим виробником ножів у Швейцарії.

Бізнес пішов в гору, а Ельзенер продовжував вигадувати нові моделі, розробивши «Туристичний», «Фермерський», «Студентський» ножі з різним набором інструментів. У 1909 році в якості емблеми ножів був прийнятий знаменитий хрест на тлі щита, і тоді ж Ельзенер дав компанії першу назву – Victoria, в честь своєї матері. А своє нинішнє ім’я – Victorinox – компанія отримала лише в 1921 році, коли перейшла на нержавіючу сталь. Зараз ножі Victorinox входять в список спорядження астронавтів NASA, а склад використовуваної стали досі тримається в секреті!

Військово-патріотичний центр “3-й полк”