“Бачити” ціль навіть якщо її візуально не видно

Радіолокаційна станція ближньої розвідки 3М «Фара» являє собою досить надійну та «далекоглядну» (в якості спостереження) систему знаходження та виявлення цілей, як пішої людини так і техніки (автомобіль, танк тощо), але про все це по порядку.

Розробкою станції ближньої розвідки (СБР) радянське конструкторське бюро «Стріла», під керівництвом головного конструктора Борщова, почала у 1969 році. Кілька років випробовувань у лабораторіях, потім на полігонах і ось у 1976 році радіолокаційна станція ближньої розвідки  – 3  «Фара» стає на озброєння радянської армії. Зокрема поступає у розвідувальні частини та підрозділи спецпризначення. Згодом РЛС СБР-3 «Фара» модернізовується, покращуються її характеристики і вона отримує індекс СБР-3М «Фара» (буква М – модернізований).

Варто зазначити, що не всі деталі до СБР 3М виготовлялись у СРСР, так деякі компоненти випускались у Болгарії і звідти вже експортувались до Радянського Союзу, де вже ставились у прилад.

Так для чого ж призначена дана станція ближньої розвідки? Першочергове і головне її призначення це виявлення рухомих наземних цілей – піших людей, техніки, в’ючних тварин та інших потенційних цілей які рухаються в умовах поганої, або цілком відсутньої, візуальної видимості, тобто у туман, дощ, великого об’єму пилу, диму тощо.

Для прикладу людину яка рухається СБР-3М може виявити на дистанції майже у 900 метрів, автомобіль із швидкість руху у 40 км\год. за  2,5-3 кілометри. Причому похибка складає не більше 50 метрів у глибину спостереження і напрям руху до 10-15 градусів. Можна сказати, що тепловізори чи прилади нічного бачення таких похибок не маюnm – і це правда. Але є – кілька АЛЕ!

Перше «але» – прилади нічного бачення у несприятливих погодних умовах (дощ, дим, туман, сніг), навіть якщо ПНБ дуже потужний, дальність огляду обмежиться дистанцією у 250-350 метрів.

Друге «але» – сучасні тепловізори  військового формату, здатні спостерігати ціль на відстань 600-800 метрів, а стаціонарні або мобільні на спеціально обладнаних автомобілях, які є більш потужніші, «бачать»  і до  – до 2 кілометрів! Але як бачать? Прямою видимістю і тільки яркі плями на такій дистанції, а на місцевості може бути багато хибних плям які вводитимуть в оману (ті ж тварини наприклад), окрім того за кущами на дистанції у 200-300 метрів вже важко взагалі буде розпізнати, що за ними знаходиться, тому перешкод (кущі, дерева, висока трава) перед тепловізором не повинно бути.

Третє «але» – вдень ні тепловізор ні прилад нічного бачення не є ефективними засобами для спостереження та виявлення потенційних ворожих цілей.

Тому усі ці фактори, дозволяють впевнено сказати, що по деяких параметрах та функціях РЛС СБР-3М «Фара» є досить ефективною у використанні як додатковий засіб розвідки у сучасних умовах.

Для прикладу СБР-3М можна використовувати на спостережному посту, або тимчасово на необхідному напрямку, тим більше що приведення цієї РЛС у «бойову готовність» складає лише 5-ть хвилин, і розгорнути та налаштувати прилад може 1-2 солдати при тому що вага приладу 18,5 кілограмів.

Індикація виявлених цілей відбувається комбінованим способом, тобто як звуковим тоном так і візуальним (світлове інформаційне табло та стрілочний прибор). Робота по виявленню координат рухомої цілі відбувається по азимутній шкалі (визначення точного напрямку на ціль) та цифровому інформаційному табло, яке дозволяє вираховувати дальність до цілі.

Для правильної роботи цієї станції ближньої розвідки необхідно, щоб в зоні її роботи по напрямку не було залізних мостів, високовольтних ліній, крупних будівель тощо, оскільки вони даватимуть більшу погрішність у виявленні цілей по напрямку та по дальності розпізнавання.

Час роботи станції ближньої розвідки 3М «Фара» складає при плюсовій температурі близько 8-ми годин, при значній мінусовій (понад -30 градусів) батареї вистачить 2-3 години.

Для більш ефективної роботи та використання можливостей станції ближньої розвідки 3М «Фара» її за допомогою спеціальних кронштейнів монтують на важкому озброєнні, зокрема на крупнокаліберному кулеметі калібру 12.7 НСВ «Утьос», та на автоматичному гранатометі АГС-17 (який здатен вести гранатометний вогонь на дистанцію у 1700

метрів). І коли буде ціль «зафіксовано» і визначено напрямок на неї та дистанцію до неї (нагадую похибка в дистанції в районі 50 метрів у довжину) озброєння на якому вмонтована РЛС може нанести ураження ворогу без прямої його видимості самим стрільцем, який буде вести вогонь орієнтуючись на дані які буде виводити прилад на екран. Тим більше, що зараз, зокрема у Російській армії, інформаційні екрани якими комплектуються удосконалені РЛС СБР-3М із назвою «Фара-ПВ» (де дальність виявлення людини яка рухається зросла до 3 км., а виявлення транспортних засобів в т.ч. бронетехніки до 6 км.!), стали ще більш інформативніші та сучасніші, що дозволяє ще більш точніше  встановлювати  місцезнаходження цілей.

Відносно використання даної системи спостереження, то вона використовувалась під час війни у Афганістані 1979-89 роках, під час 2-х чеченських воєн російською армією, і використовується на сході України. Зокрема незаконні збройні формування ДНР і ЛНР використовують її  для виявлення наших українських військових при поганій видимості та несприятливих погодних умовах на найбільш небезпечних напрямках у парі із теплові зорами та ПНБ. Причому у них кількість даних систем вимірюється десятками, натомість у наших військах це досить «екстравагантна» річ, і є певною мірою в диковинку.

Не зважаючи на те, що у нас вона була на озброєні і залишилась у значній кількості після розпаду СРСР, зараз у нас із нею дефіцит. А все через те, що за роки незалежності Україна входила у 10-ку найбільших продавців зброї!!! А що продавали? Хіба самі щось виробляли? Все

продавалось із складів: танки, бмп, бтр, автомати, кулемети, гвинтівки, набої, пзрк, зрк, артилерійські системи в т.ч. САУ, літаки, гелікоптери, системи РЛС та РЕБ, в тому числі і системи ближньої розвідки – 3м «Фара»… Де гроші із цих продажів і хто на цьому наживався – питання до прокуратури та контрозвідки.

Отже, дана РЛС СБР-3М «Фара», дозволяє при всій своїй «застарілості» досить надійно та ефективно виявляти ворожі розвідувальні та диверсійні групи як на стаціонарних взводних опорних пунктах так і на спостережних постах під час як поганих погодних умов і низької видимості так і вночі майже в будь-яку погоду (сніг, сильний дощ, туман тощо). Окрім того підвищити ефективність дій по спостереженню станції, а саме ураження цілі без її прямого візуального спостереження стрільцем, може монтування системи на важке озброєння, що дозволить оперативніше реагувати вогневим ураженням по потенційних цілях.

Автор: керівник військово-патріотичного центру «Третій полк» – Бормовий Руслан.