Дев’ятибальний шторм для українського флоту

Великі волонтерські організації “Повернись живим”, “Народний тил”, “Народний проект”, “Combat-UA” та інші активісти подали петицію до Адміністрації Президента з вимогою розібратися з критичною ситуацією в Військово-морських силах держави. Через це в країні знову на короткий час згадали, що є флот.

Україна – морська держава, то відповідно до цього ВМС повинні захищати її суверенітет та цілісність з морського напрямку. Після розділення Чорноморського флоту в 1997 році, українські військові моряки відправилися у буремне автономне  плавання.

Незважаючи на регулярні пафосні заяви вищого керівництва держави про надзвичайно важливу роль, Військово-морські сили поступово чахнули від хронічного недофінансування. Будемо відвертими: у зв’язку з прийнятою тоді концепцією щодо Збройних сил, армія в цілому виявилась непотрібною. Україна не збиралася ні з ким воювати, схоже і оборонятися також.

Під час захоплення Криму Росією, стала зрозуміла згубність такого ставлення довійська в цілому,  і до ВМС в тому числі. Немає необхідності повторювати, що флот був переповнений зрадниками, пристосуванцями та випадковими людьми. Командири лише декількох підрозділів змогли чинити опір окупанту, а деяким навіть вдалося вивести на материк своїх солдатів та техніку. Тиждень вже писав про них (10 Сакська бригада, гірсько-піхотний батальйон 36-ї бригади та частина 1-го ОБМП, інші підрозділи).

Здавалося б завдяки «очищенню» такими подіями, на флоті повинні були відбутися рішучі та глибокі перетворення. Але не так сталося як гадалося. Після виходу з Криму в цій царині абсолютно нічого подібного не відбулося.

Звичайно, для участі в АТО з усіх підрозділів, що зберегли вірність присязі, було створено спочатку одну ротно-тактичну групу, потім батальйон, а зараз вже 3 БТГр знаходяться на фронті. Але АТО проходить в сухопутній фазі, а от чи готовий флот до захисту морських кордонів держави, це ще те питання.

Ясно, що для того, щоб знати точно, куди рухатися потрібна чітка концепція. Така програма була написана ведучими військово-морськими професіоналами у відповідності до стандартів НАТО. А от коли командуючий ВМС віце-адмірал  Гайдук поїхав презентувати її в Брюссель, то замість цього узгодженого документу він представив власний. Мабуть не потрібно розповідати про розмір очей від здивування наших західних партнерів. Зрештою, на цьому співпраця з НАТО призупинилися. Між цими двома документами є принципові відмінності, особливо в сфері управління. Наприклад, узгоджений з НАТО пропонує зменшення вищого офіцерського складу, оптимізацію штабів, адміральський же навпаки пропонує їх збільшувати.

Не минає головна біда України – корупція –  і флот. В принципі нічого нового не придумано й тут. Виявляється, ВМС теж вміють заробляти. Так, за свідченням бійців на будівництво 117-го пункту постійної дислокації було виділено достатньо коштів, але ремонт приміщення провели з численними недоліками. А з махінаціями на паливі взагалі катастрофа, тут існує багато хитромудрих схем. І таких випадків чимало.

Кадрові питання всіх рівнів вирішуються особисто віце-адміралом. Тих, хто йде проти його політики просто витискають з ВМС. Також не є великою таємницею, як з флоту відправляють військовослужбовців на навчання закордон. Без потрібної суми, «занесеної» куди треба, ніхто нікуди не поїде. Цікаво, що за останні два роки, від ВМС не надходило жодної заявки на іноземні курси. А тут раптом, з 7000-го контингенту єдиним хто пройшов відбір на комплексне навчання до Канади є ніхто інший як син віце-адмірала Гайдука.

Велику занепокоєність викликає також факт, що в більшості старших офіцерів флоту в Криму знаходяться сім’ї та родичі. Рядові солдати слушно задаються питанням, чому їм потрібно було виводити свої сім’ї з окупованого півострову невідомо куди, а командирам це не обов’язково? Тут також важливим є те, що багато офіцерів допрацьовують до пенсійного віку, а потім повернуться в Крим, де в них залишилося «чесно зароблене» майно. І при цьому потрібно розуміти- ці люди володіють державними таємницями.

Варто також звернути увагу на те, що 801-й загін, колись елітний секретний підрозділ зараз особиста охорона Гайдука. При тому, що з нього «пішли» декілька цінних спецназівців через постійні конфлікти з керівництвом флоту.

Саме з цим підрозділом пов’язаний нещодавній скандал в ЗМІ. П’яні моряки вдерлися до військової частини, хотіли забрати зброю в постового. Тільки автоматна черга зупинила «особисту гвардію» віце-адмірала від подальших безчинств. Зрозуміло, що за всіма стародавніми армійськими традиціями ситуація спробували приховати, але цього разу не вийшло.

По суті, конфлікт волонтерів та багатьох небайдужих бійців зводиться до того, що віце-адмірал навмисно саботує роботу з НАТО, збільшує і без того роздутий офіцерський штат флоту, не проводиться робота щодо технічного переоснащення ВМС (бійці воюють на КРАЗах та Хамерах), підбирає людей не по ознакам професійності, а особистої відданості.

Так вийшло, що за 23 роки, держава не закупила жодного нового судна, а про стан тих, що є, краще мовчати. Зважаючи на існуючі ризики морської фази війни, в Одесі та Очакові – базах ВМС не проводяться капітальних ремонтів. Екіпажи суден живуть в жахливих умовах. Єдине, що досягло керівництво флоту за два роки, це повна демотивація та зневіра особового складу. Цінні кадри переходять з флоту в інші підрозділи.

В часи збройної агресії Росії суспільству як ніколи хочеться бути впевненим, що Армія зможе захистити його. Але коли виникають подібні ситуації як з ВМС, то підривається довіра до Збройних сил мабуть як останньої інстанції, якій ще довіряють. Це становить дуже велику загрозу. Тож питання чи витримає український флот з таким керівництвом свій дев’ятибальний шторм залишається відкритим…

Джерело: http://tyzhden.ua (Автор: Анатолій Шара)