Оголений тил збройних сил України.

Коли озброєні сепаратисти під безпосереднім керівництвом російських спецслужб стали захоплювати адміністративні будівлі, влаштовувати безчинства, організовувати вбивства проукраїнськи налаштованих громадян на Донбасі, влада в Києві почала реагувати на все це. Указом тодішнього виконувача обов’язків президента України Олександра Турчинова від 14 квітня була розпочата антитерористична операція на Донбасі.

Силовики в Донецькій та Луганській областях здебільшого саботували й ігнорували накази зі столиці. Позаяк силових підрозділів СБУ та МВС не вистачало для проведення повномасштабних антитерористичних заходів, було прийнято рішення залучити ЗСУ. Коли тривали гарячі фази АТО, особливо в липні — серпні, жовтні — листопаді 2014-го та грудні — лютому 2015-го, стало очевидно, що ніяка це не антитерористична операція, а справжня війна з масовим застосуванням реактивної артилерії, танкових з’єднань. Масштаб подій давно вийшов за визначення окремої операції, однак де-юре статус лишився без змін.

Незважаючи на відступ Збройних сил улітку 2014 року під натиском російської армії, що переважала, Україна стала свідком народження власного війська. З’явилися офіцери, які мають уже чималий досвід ведення бойових дій і здатні ефективно керувати ввіреними їм підрозділами. А безпрецедентний за розмахом волонтерський рух на деякий час зміг підмінити собою інтендантські служби в більшості питань.

Однак якісні зміни в бойових підрозділах на фронті не поширилися на тилове забезпечення. Зрозуміло, що з початком бойових дій у форматі АТО, а не оголошеного воєнного стану армійська логістика не витримувала критики. Були на те об’єктивні причини, але й масштаби корупції годі переоцінити. Волонтери думали, що їхня допомога буде вкрай необхідна лише на перших порах, доки не налагодиться повноцінна інтендантська служба. Однак очікування затяглися. Певний прогрес у забезпеченні, безумовно, є, але солдати досі повторюють волонтерам: «Хлопці, якби не ви…»

Про те, що в Збройних силах тиловики крадуть безбожно, знають усі військові. У постмайданному суспільстві жевріла надія на швидкі якісні перетворення в Міноборони, Генеральному штабі. У ці зашкарублі структури пішли працювати відомі волонтери, які мали величезний кредит довіри від громадськості. Але чи так просто змінити те, що може існувати лише завдяки корупції?

Про зловживання тиловиків повідомляють ЗМІ, волонтери й самі бійці. Одне з таких нещодавніх викриттів — інформація про крадіжку високопо­ставленими військовими чиновниками 30 балочних кріплень для авіаційних бомб у літаках Су-24. І такі скандали трапляються регулярно. Бо корупційних можливостей у тиловиків залишається чимало.

Не в останню чергу тилова корупція спричинена дублюванням структурних підрозділів у Міністерстві оборони та Генеральному штабі. Окремий «гаманець» відомств породжує численні зловживання: однакові департаменти, бюрократичний «футбол», мафія «своїх» — усе це дуже заважає реформам. Адміністрація президента найняла відому компанію RAND для проведення глибокого аудиту МО. Саме вона рекомендувала об’єднати МО й ГШ в одну структуру. Наскільки сильним буде опір генералів цим ініціативам, можна лише здогадуватися.

До висадки волонтерського десанту в МО найбільші гроші у відомстві «косили» на закупівлях. Тиловики прописували технічні умови таким чином, що перемогти мав обов’язково свій. За Януковича взагалі можна було не брати участі в тендерах, бо для цього підприємству треба було пройти «акредитацію» в «смотрящєго», який у ручному режимі контролював процеси закупівель. До конкурсу допускали обмежене коло постачальників. До того ж для максимізації прибутків усі закупівлі в Міністерстві оборони централізували.

Тепер активісти, хоч і з величезним скрипом, протиснули системи електронних державних закупівель ProZorro. І вже після перших успішних тендерів стали відомі справжні масштаби зловживань. Але все ж таки всередині система лишається вкрай непрозорою, все одно є шпарини, на які мало хто звертає увагу. Наприклад, на закупівлі таких, на перший погляд, «дрібниць», як миски, ложки, рушники. Якщо під час тендерів на харчування, пально-мастильні матеріали спостерігається велика конкуренція, всі давно одне одного знають, то в цьому разі тиловики все ж можуть обрати прийнятний для себе варіант.

Треба розуміти, що ProZorro — це лише торги, а от кваліфікаційні вимоги формує служба тилу Генерального штабу. Відповідно тут можна висунути умови, ідеально підлаштовані під «свого».

Із цим зараз намагаються боротися так: беруть технічні умови, які дуже ретельно прописуються, відразу роблять їх публічними, щоб могли ознайомитися всі зацікавлені сторони. І це хоч якось зменшує можливість реалізації корупційних схем.

Ще одним прибутковим місцем для корумпованих тиловиків є будівництво/купівля житла та його ремонт. Міністерству оборони в спадок від радянських часів дісталося багато цінних земельних ділянок. Тут завжди крутяться ділки, які шукають швидкий тіньовий профіт. Схема заробітку проста: МО укладає договір із компанією N, яка на цій землі зводить визначену кількість багатоповерхових будинків і віддає певну частку у власність відомства. Начебто все чесно, але саме тут і провертаються різні махінації. Забудовник може збільшити кількість поверхів або звести більше об’єктів, ніж зазначено в контракті. Потім починаються «суди», на яких юристи Міноборони імітують процес, зливаючи його. І зрештою всі отримують зиск. Підприємливі військові чиновники примудряються на цьому заробити ще раз, натякаючи тим, хто має отримати довгоочікувану квартиру, що для прийняття правильного рішення щодо виділення житла треба дати на лапу не менш як 15–20% його ринкової вартості.

Про ремонти у військових частинах можна писати вічно. Найпоширеніша схема — це коли працює «свій» підрядчик, якому замовляються послуги. Він суттєво завищує кошторис, і прибуток ділиться «по-братськи».

Слід зазначити, що в «хлібних» департаментах військового відомства діє кланова управлінська структура. Клани намагаються просунути потрібних людей туди, де йдуть найбільші грошові потоки. Звісно, такі кадрові призначення коштують недешево, але вони потім повертаються сторицею.
Махінації відбуваються й в особливій царині МО — медицині. Тут свої закупівлі, склади, логістика, а отже, і власні корупційні схеми з власною круговою порукою.

Деякі корупційні схеми у військових структурах зараз ламаються, але, на жаль, динаміка змін низька. І чомусь усі перетворення відбуваються лише тоді, коли в ЗМІ спалахує черговий скандал. Тоді військові чиновники стараються відсторонитися від проблеми, передаючи її з одного відділу в інший.

Офіс реформ при МО відчайдушно намагається боротися з тіньовими схемами заробітку тилових генералів, але без потужного тиску громадськості не обійтися.

Так, волонтери ведуть переговори з NSPA (Агенція НАТО з питань забезпечення) щодо спрощення витрат на логістику та реабілітації військовослужбовців, розробляють багато інших ініціатив, але спротив системи всередині дуже потужний.

В умовах постійної воєнної загрози з боку Російської Федерації ЗСУ в разі ескалації зможуть дати гідну відсіч. Але такі самі герої державі конче необхідні й у тилу. А їх наразі замало.

Джерело: www. tyzhden.ua (автор: Анатолій Шара).