Україна закупила лінії для виробництва снарядів та починає будівництво патронних заводів

Влітку цього року відбулись певні зміни в формуванні Держоборонзамовлення, у жовтні міністр економрозвитку Степан Кубів запропонував вивести торгівлю зброєю з-під дії ProZorro, а останнім часом активізувались розмови про виробництво боєприпасів в Україні.

Про це Delo.UA поговорило з заступником МЕРТ Юрієм Бровченко, який курирує оборонку в Кабміні. Пропонуємо до уваги фрагмент цього інтерв’ю.

– На початку року було ухвалено рішення РНБО по виготовленню боєприпасів до 2021 року. Що було зроблено цього року на виконання даної програми?

Програма розвитку боєприпасної галузі стала першою за останні роки галузевою оборонною програмою. Вона передбачає реанімацію підприємств та створення нових перспективних виробництв.

Для виконання цієї програми міністерство провело процедури по закупівлі лінії виробництва корпусів снарядів і гільз калібру 100-155 мм. Крім цього ми плануємо перехід на основний калібр, що використовується країнами НАТО — 155 мм. Все обладнання, яке закуповується і буде постачатися в рамках цієї програми, буде адаптоване під стандарти НАТО. Вироблятися ці снаряди скоріш за все будуть на ДАХК “Артем”.

З останнього — було виділено 1,4 млрд грн на закупівлю та створення виробництва боєприпасів на фондах Міноборони.

– Коли можна очікувати це виробництво?

Цього року підписано контракт, буде сплачено аванс. Ну а термін виготовлення обладнання — приблизно 18-20 місяців. Таким чином, розпочати виробництво можна буде вже у другій половині 2019 року.

– А що стосовно виробництва інших калібрів?

Якщо ми говоримо про патрони від 5,45 мм до 14,5 мм, то такі набої, серед іншого, планується виробляти на фондах Міноборони.

Мінометні постріли почали виробляти і приватні підприємства. Завод “Кузня на Рибальському” та інші підприємства ОПК вже навчилися виробляти корпуси мін різного калібру.

Розглядаються також питання відновлення і запуску складальних ліній на арсеналах і базах Міноборони, так як це передбачалось з самого початку (коли на арсенали і бази Міноборони надходили комплектуючі, а вже там збирався сам постріл).

– Ще хтось з іноземних компаній зацікавлений у виробництві на території України військової продукції?

Зацікавленість є. Найближчим часом на потужностях одного з приватних підприємств буде закладатись патронний завод, на якому будуть виробляти патрони калібру від 5,45 до 14,5 мм. Там будуть виробляти всі калібри — і за стандартами НАТО, і вітчизняні. Справа в тому, що для виробництва гільз різного калібру на тому обладнанні змінюється тільки штамповка (прес-форма). Один станок може виробляти гільзи як під калібр за стандартами НАТО, так і під інші стандарти.

Щоб розгорнути виробництво патронів на цьому заводі, знадобиться близько року.

– А як буде проводитися закупівля патронів у такого приватного виробника? Через ProZorro?

Процедура відбувається наступним чином: Міноборони подає замовлення, що їм потрібні патрони. Ми їм надаємо список компаній з Реєстру виробників продукції і послуг оборонного призначення, що ведеться Мінекономрозвитку. Після цього Міноборони проводить переговорні процедури і обирає потенційного постачальника.

Патрони — це специфічна номенклатура, закупівля якої через ProZorro не є доцільною з точки зору дотримання режиму секретності.

– А чи зможе Україна забезпечити повний цикл виробництва патронів?

На першому етапі це навряд чи можливо. На початку виробництва імпортна складова буде сягати 60-70%. Протягом року має відбутись заміщення, адже саме такими були вимоги постачальників обладнання — щоб перші партії вироблялись на їх матеріалах.

Ми вже маємо досвід проведення імпортозаміщення: за досить короткий термін вдалося реалізувати проект по спеціальній сталі — спільними зусиллями УкрНДІ “Спецсталь” та Заводу ім. Малишева. Якість їх продукції висока. І таких прикладів є багато.

У таких проектів існує спільна проблема — нашім підприємствам невигідно виробляти невеличкі партії замовлень, хоча саме такі потрібні українському ОПК. На заводах-гігантах мінімальна партія складає приблизно в 10 разів менше того, що треба для оборонного підприємства. Тому важко добитись необхідної однорідності металу. Хоча у нас є пропозиції через “Спецсталь” закупити відповідний прокатний стан для виробництва високоякісної сталі, і запустити в роботу саме під нашу техніку (корпуси БТР).

– Наскільки я знаю, при виробництві набоїв є окрема проблема з порохом. У нас є власне виробництво пороху?

Ми відновлюємо це виробництво. У нас є Шосткинський казенний завод “Зірка” (зараз вони вже відновили певну номенклатуру пороху під класичну артилерію). Досвід кількох поставок пороху з-за кордону був не дуже вдалим, адже їх якість не завжди відповідала заявленим характеристикам.

У нас найбільша проблема з порохом — це сировина. Порох складається з нітроцелюлози і бавовни. І цих складників у нас немає, але над цим працюють.

– Нещодавно був підписаний багатомільйонний контракт про постачання засобів зв’язку турецької фірми Aselsan. Міністр оборони Полторак вимагав, щоб постачальник рацій налагодив хоча б часткове їх виробництво на території України. Чи будуть у нас виробляти рації Aselsan?

Створення виробництва на території України — це офсетна пропозиція. Ми розглядаємо таку можливість. І перемовини такі були. Я брав участь у переговорах з Aselsan стосовно офсетної компенсації у формі навчання наших спеціалістів, передачі технологій і створення виробництва на території України. Зараз постачальник визначається з об’ємами коштів.

Якщо казати про спільне виробництво, то українська сторона забезпечує основні фонди, а турецька надаватиме технології та обладнання. Я схиляюсь до створення спільного підприємства, яке виробляло б засоби зв’язку як для української армії, так і на експорт.

– Чи вважаєте ви достатнім той об’єм грошей, які виділили в цьому році на ДОЗ?

Ні. Я думаю, що треба б було збільшити на 100-200%.

Джерело: ukrmilitary.com