ДАП. Сталева будівля для сталевих воїнів. Частина 1.

З дозволу  свого друга Пясецького Віталія який отримав нагороду за оборону Донецького Аеропорту і був одним із тих самих кіборгів, що стояли на смерть в обороні проти штурмующих ворогів, напишу кілька частин одніє повісті. Повісті про те як було там… в новому терміналі…. в холод зими і пекло боїв. Написано без прикрас, без пафосу, без ідейності, без лишньої мішури. Але реально і по -справжньому. Ну що ж почнемо….

13 грудня 2014 року.

“Вчора стояли в караулі і роздумували над подіями, які зараз відбуваються. Всього цього можна було уникнути. Якби розважлива та внятна політика керівництва (держави-авт.) яке прийшло до влади.

Це слово якби, не дає спокою. Спілкувався з місцевими (жителями-авт.). Вони стверджують, що на початках це було дійсно ополчення , яке мало на меті захистити рідні міста від “міфічних бандерівців”. Хоча вони бачать в більшості , що це неправда, та в принципі всеодно звинувачують “госдєп” (керівництво США-авт). Росія для них всеодно “білапухнаста”.

Нещодавно кілька наших (із десантної 80-ї ОАМБр) механіків-водіів повернулись з Донецького аеропорту. Де вивозили поранених .

Хлопці робили по два рейси за ніч. Без фар. Одна з машин МТЛБ попала під шквальний вогонь крупнокаліберного кулемету. Прошило борт. Шестеро поранених, включаючи “мехвода”.

Перетягнув жгутом, завантажили поранених, погнав. Тепер йому виносять мізки, чому рушив без команди. Не так страшно загинути в бою, як загинути від тупого наказу”.

Автор: Пясецький Віталій. Учасник оборони ДАП. “Кіборг”.