Реальна нереальність навчань ДШВ

Стаття розбита на дві частинки. Перша – інформація сайту міністерства оборони України. Друга – аналіз першої частини у вигляді кількох логічних запитань.

ЧАСТИНКА ПЕРША (взято із офіційного сайту МОУ)

“Вперше за багато років батальйон десантників відпрацював масове десантування з літаків Ан-26 з подальшим штурмом об’єкту умовного ворога.

Десантники 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, що у Миколаєві, здійснили навчання з масового десантування, виконання маршу та штурму об’єкту умовного ворога.

Захід відбувався на одному з полігонів Миколаївщини, участь у ньому взяли 450 десантників та близько 70 одиниць військової техніки.

Десантування парашутним способом відбувалось одночасно з трьох літаків Ан-26 Повітряних Сил Збройних Сил України, і проходило у декілька етапів. Усього на кілька майданчиків приземлення було доставлено понад трьохсот військовослужбовців зведеного підрозділу.

Після приземлення десантники одразу завантажились у штатні БТР-80, які доправили військовослужбовців до визначеного об’єкту. Штурм умовного ворога відбувався під прикриттям артилерії з’єднання. У ролі «ворога» виступали військовослужбовці розвідувального підрозділу бригади, які намагались відбити атаку. Виконавши несподіваний маневр, десантники захопили визначений старшим командуванням об’єкт.

Підбиваючи підсумки проведених навчань, командир з’єднання зазначив, що його підлеглі вперше за багато років взяли участь подібному заході — Десантування одночасно такої значної кількості військовослужбовців було випробуванням як для пілотів військових літаків, так і для десантників. Я задоволений тим, що ми всі впорались і з цим непростим завданням, — зазначив офіцер.”

ЧАСТИНКА ДРУГА (взято із моєї голови і кількох офіцерів ЗСУ та ДШВ діючих та у відставці)

Запитання\аналіз №1 – Ан-26 літак місткісттю до 40 осіб особового складу, або 30-32 десантника! Десантування здійснювалось із 3-х літаків це близько 90 десантників. Тоді знову посадка – знову набір десанту на борт – взліт – набрання висоти – знову десантування. Тобто “масове десантування” (в статті про це вказано – “поетапне”) здійснювалось в кількості 90 десантників за раз??? Звичайна рота десантників за один захід, звичайні навчання і не більше.

Запитання\аналіз №2 – Коли десантники приземлились (перша хвиля  – 90 осіб), вони, згідно данних у статті, завантажились у штатні БТР-80… Звідки взялись ці БТР-80? Ааааа ну да точно – їх поставили в районі приземлення! БеТеРи для десантників заздалегідь поставили в районі приземлення, Карл!!! Адже Ан-26 на борт не візьме БТР-80, йому просто не вистачить вантажопідйомності!

Запитання\аналіз №3 – Якщо техніка стоїть вже в районі приземлення, то якого милого десант в район приземлення виводиться повітряним способом? Якщо брати це у якості “пафосної показаху” для “вишестоящих”- тоді все нормально! А якщо брати у форматі реальної підготовки наших ДШВ до повітряного викидання у ворожий тил чи об”єкт атаки – то в чому сенс? Як в бойових обставинах мають діяти наші десантники які “масово” (згідно статті) десантаються у тил в кількості 90 осіб, потім ще 90, тоді ще 90 – а це все перерва і не в кілька хвилин (див запитання №1) і вже одразу ж на підготовлену техніку??? Фраза “несподіваний маневр” – взагалі вбила!

Запитання\аналіз №4 – Можливо ні я, ні інші офіцери не орієнтуються у справах ДШВ (хоча 2-є із них це офіцери-десантники), але скільки ще буде відбуватись “очковтирання” та “окозамилювання” яке ставить під питання підготовку та бойові можливості нашої еліти – десантно-штурмових військ? Наші ДШВ мають бути як корпус морської піхоти США – і до чорта в пекло і будь куда пошлють, щоб здобути перемогу! А в нас із армії та ДШВ в цілому роблять “потішні полки”  часів Петра Першого….

Стаття була ще у травні 2016 року (а війна із 2014 у нас), хочеться надіятись, що за майже два роки (зима 2018) щось змінилось в справжню якісну  бойову підготовку. Але чи так це?

У “першій частинці” використано інформацію звідси.