ТРИ роки війни, а дебілізм і далі процвітає в ЗСУ

Повернувшись з останньої поїздки у АТО, я вирішив, що розпочинаю свій власний проект з реформування Української армії. Мене аж підкидає від злості, коли дізнаюсь про армійський ідіотизм, піднесений до правила. Чекати, що комусь у міністерстві або у генеральному штабі проясниться в голові, сенсу немає. Я почну, у міру своїх скромних можливостей, а там, можливо, інші журналісти та активісти підхоплять цей прапор боротьби з кретинізмом.

Мова іде про штабні перевірки бойових частин на полігонах та на передовій. Керівний штат ЗСУ роздутий до неможливості. В тилу у кабінетах сидить натовп начальників у великих погонах. Їм потрібен статус УБД, а ще потрібно періодично показувати вищому начальству, що вони для чогось потрібні. Зробити це можна, виїхавши з якоюсь перевіркою у бойову частину – перевірити, чи інформаційні дошки на полігонах зроблені на однаковій висоті, чи інструмент на пожежному щиті висить у правильній послідовності, чи сніг з техніки прибрали. Буває, що на таку перевірку приїжджає від 10 до 20 штабних полковників та підполковників.

Всю цю шоблу командир підрозділу має годувати і «танцювати». Шашлики, коньяки, кури-гриль. І хай тільки спробує не вгодити.

Але навіть не це головна проблема. Як би хлібосольно не зустріла частина перевіряльників, вони однаково знайдуть якісь недоліки. А як інакше? Навіщо ж вони їздили, якщо нічого не знайшли? В армії так, якщо ти нічого не знайшов, значить погано шукав, відповідно погано працюєш. А якщо роздовбав бойову частину у пух та прах – молодець! Цінний працівник.

Під час перевірок починає безвідмовно працювати ще одне правило. Винним виявиться той, в кого найменше звання та посада. Запитає перевіряльник в комбрига: «Що це за х…ня?». Комбриг відразу викличе замполіта і задасть те ж саме запитання. Замполіт – комбата. Комбат – ротного. Ротний – рядового. Як результат усі злі, а рядовому вліпили догану і зняли зарплату.

У підсумку, коли в цього рядового закінчується контракт, він каже: «А пішли ви всі…» і звільняється. Якщо ж у цій ланці з’являється порядний офіцер, то він бере вигадану провину на себе і, відповідно, теж бажає якнайшвидше звільнитись з вищеозначеними словами.

Під час останньої поїздки два тижні мотався по передовій і побував у багатьох бригадах та підрозділах. Наведу кілька прикладів, за що військові за останні кілька місяців отримали на горіхи:

-Болото у лісі, на передовій лежить не рівно. Техніка їздить – збиває бруд у горби. Чому не розрівняли?
-Солдат у бліндажі сидить без броніка.
-Каструля, в якій, у польових умовах, готують на вогні, – закопчена. Чому не відтерли піском до блиску?
-На передовій немає стенда, де зазначено меню на місяць.
-Не створений взводний пункт видачі боєприпасів. Тут більш докладно. Коли я воював, боєприпаси завжди були на позиції, під рукою. А виявляється, це неправильно. Боєць має отримати на пункті видачі 4 ріжки, розписатись і побігти воювати. Відстрілявся, каже сєпарам: «Стоп, почекайте, бо в мене патрони закінчились. Я зараз». Сєпари кажуть: «Лади, ми почекаємо». Солдат біжить на пункт, отримує ще 4 ріжки, розписується…

Як я збираюсь з цим боротись? А от як. Даю військовому начальству час до вересня, щоб отямилися. За цей час збираю подібні випадки. Беру їх «на олівець». А з вересня починаю розслідування по кожному такому «пильному» інспектору. Дізнаюсь про нього все: де і як він служив; як отримав УБД; завдяки яким зв’язкам просувався по службі; що і коли пропало в частині, де він служив і чи не причетний він до розкрадання. Все – включаючи гріхи юності та колір штанчат, у яких він у дитячий садок пішов. Пишу таку собі біографію і виставляю на широкий загал. Не подобається – хай викликає мене на дуель, якщо духу вистачить. Залишаю за ним право обрати зброю.

Шановні бойові солдати та офіцери, волонтери, моя електронна пошта 14brigada@i.ua Прошу повідомляти про всі подібні випадки. Зробимо відомими штабників, які заважають вам воювати.

Прошу лише врахувати, що кожен випадок буду ретельно розслідувати. Варіант, коли ви отримали від командира по шапці за п’янку чи реальну провину і просто бажаєте помститись, – не пройде.

З повагою до всіх справжніх бійців, які гідно захищають нашу батьківщину.

Влад Якушев
лейтенант, екс-начальник прес-служби
14-ї окремої механізованої бригади ОК «Захід»

Джерело: ukr-biz.com.ua