Українська ідентифікація нашого війська

Якось під час розмови між інструкторами ВПЦ «3-й полк». Ми зійшлись на тому. Що гучномовна самоідентифкація українського війська, козацькі традиції сучасних солдат та офіцерів і т.д. і т.п. це банально нічим не відрізняється від звичайного піару і викинутих слів на вітер.

Не буду вдаватись у різні роздуми та вияснення хто правий, хто винний і як жити далі, а обмежусь тим, про що ми спілкувались під час нашої розмови.

Якщо взяти в загальному, що вам говорять слова  – 14-та окрема механізована бригада? Або 80-та окрема аеромобільна бригада? Чи 95-та окрема десантно-штурмова бригада? 8-й окремий полк спеціального призначення. Правда нічого говорять? Ну фактично, для неспеціаліста – нічого конкретного не кажуть це точно (перевірено у розмовах).

А от тепер стосовно ідентифікації, козацьких традицій про які люблять говорити всі кому не лінь, а толку від того не має зовсім. Починаючи від псевдо патріотів та міністрів оборони і закінчуючи депутатами та отаманами більше СОТНІ (!!!!) козацьких організацій. Ніхто нічого не зробив, головне покричати і пропаритись на цьому.

А зараз про те, що зобов’язано було зробите українське генеральське лоббі розвитку українського війська в українському Генеральному Штабі української армії. Не зараз, ні! А ще фактично у 90-х коли державу і армію просто знищували, і як завжди ніхто не поніс ніякого покарання – оскільки всім все сходить з рук, хто при владі і керує українцями.

Трішки історії запорізького війська. Воно мало 2 поділи – військовий та територіальний.  У військовому відношенні воно ділилось на курені, яких у певний період налічувалось 38. Кожен мав свою назву, яка була свого роду ідентифікацією земляцтва козаків. Так були курені із назвами: Канівський, Полтавський, Щербинівський, Корсунський, Уманський і так далі. І кожен хто приходив на Січ хотів бути козаком, чітко знав куди йому йти і де він може зустріти своїх земляків-побратимів.

А тепер перенесемо на сучасність. 14-та Волинська окрема механізована бригада, 80-та Галицька (або Львівська) окрема аеромобільна бригада, 95-та Поліська (або Житомирська) окрема десантно-штурмова бригада, 8-й Подільський (або Хмельницький) окремий полк спецпризначення. У кожного свій централізований шеврон роду військ і свій територіальний із властивими тільки цій місцевості геральдичними предметами чи щось в тому дусі. Ось на цьому банальному прикладі ви як громадянин – відчуваєте хоча б елементарну українську ідентифікацію нашої армії, про яку 26 років «мелять язиком» всі кому не лінь, але нічого не зробили? Мені наприклад таку звучність більше до вподоби чути ніж сухі цифри, хоч я в них і орієнтуюсь.

Уявляємо собі таку річ, недалеке майбутнє. 14-та Волинська окрма механізована бригада, в склад якої входить 3 батальйони: Ковельський, Володимир-Волинський, Луцький. Це значило б, що у кожен батальйон приходять із призову ті солдати які живуть на тих же ж територіях, до яких включені інші районі Волинської області. Так, можна зараз почати демагогію, а що там може стільки людей (значить приєднайте ( у військовій ідентифікації) інший район до того), не має таких спеціалістів які треба в тому районі (так вчить його! Три роки війна, а солдат далі вчать по радянських старих програмах) і т.д. і т.п. Було б бажання та справді якісне керівництво тим що ввіряється таким керівникам!

Також виникає питання чому в Український армії не має дивізій, обєднаних по кількох областях чи регіонах (4-6 наприклад)? Можна багато про це говорити, але всі війська ЗСУ це бригади і полки які носять назву – окремий, окрема. Чому не має чіткої ієрархії і всі фактично підрозділи підпорядковуються Генштабу в Києві? Чому не зробити Подільську дивізію куди підпорядковуються усі підрозділи Хмельницької, Тернопільської та наприклад Вінницької областей. Було б не таке “затягнуте” командування і реагувало б оперативніше на всі ситуації які відбуваються в т.ч. бойові дії. Так є командування корпусів чи округів, але це фактично чиста бутафорія, оскільки все рівно кожен наказ має йти з Києва і все затверджуватись звідти. І як завжди там, в столиці, «всім все видніше і зрозуміліше», а ті, що тут хто на місцях то вони цього не бачать і не зможуть вирішити….

Так, от де наша українська ідентифікація? Чому в тій же Росії, щоб 2 елітних полки часів Петра І не канули «в льоту», було відновлено Преображенський та Семенівський. А це колись була еліта російського війська. Чому в них є а в нас не має? Чому не має наприклад: 5-ї Таврійської піхотної дивізії, 4-го Дніпровського полку ВДВ (високо мобільних десантних військ), 2-ї Буковинської танкової бригади і так далі! Чому?

Відповідь є, але озвучувати її напевно не має сенсу, всі і так знають…

Я неговрю, що зараз це сама нагальна річ – це не так. Це потрібно було робити ще раніше всім “патріотам” біля владного корита. Але якщо це станеться у майбутньому – це буде справді шлях на самоідентифікацію Української нації, про яку говорять, але реально їй не дають сомовиразитись в глобальному плані, на прикладі тієї ж армії.

Автор: Руслан Бормовий. Керівник ВПЦ “3-й полк”