Головна / Статті / Техніка для війни / “Шилка” – небезпека для повітряних та наземних цілей

“Шилка” – небезпека для повітряних та наземних цілей

У 1973 році під час однієї із війн на Близькому Сході радянські зенітні установки ЗСУ-23-4 «Шилка» (зенітна самохідна  установка) збили близько 10% всіх знищених ізраїльських літаків. Однак їх основна заслуга, на думку іноземних військових фахівців, полягала в тому, що вони створили настільки щільну вогневу завісу на малих висотах, що ізраїльські пілоти змушені були йти вгору, в зону дії зенітних ракет! 

Розробка 23-мм зенітної системи для знищення повітряних цілей на гранично малих висотах почалася в Радянському Союзі в кінці 50-х років. В якості основних вимог висувалися мобільність, висока ступінь автоматизації, можливість ведення вогню з ходу і з місця, а також мінімальний час на приведення машини в бойову готовність. Стратеги ясно розуміли, тільки так можна боротись із новими літаками ворога на малих висотах.

Для конструкторів головна проблема полягала в компонуванні зенітної самохідної установки. Після довгих суперечок серед інженерів та інструкторів був обраний варіант, у якого озброєння, апаратура і місця екіпажу розташовувалися в закритій башті досить таки немаленьких розмірів. Башта має захист від легкого стрілецького озброєння та осколків.Головна зброя “Шилки” чотирьохствольна 23-мм автоматична гармата АЗП-23 «Амур» (2А10) мала стрічкове постачання, що дозволило обійтися без заряджаючого в екіпажі ЗСУ. Подача стрічки здійснювалася з бічних патронних коробів. Боєкомплект включає в себе як бронебійні так і осколкові снаряди вагою близько 190 г.!

Управління вогнем здійснювалося за допомогою радіолокаційно-приладного комплексу, здатного виявляти і знищувати цілі на висотах від 100 метрів і до 1500 метрів на відстані до 2-х кілометрів. При появі перешкод радіо-локаційна станція  відключалася і навідник виконував прицілювання по прицільному візиру в тому напрямку де засікається повітряна ціль. Окрім роботи по повітряних цілях дана система ППО неймовірно ефективна у веденню вогню по наземним цілям: жива сила, транспортні засоби, легкоброньована бронетехніка, укріплені позиції ворога, будівлі тощо. Це було дуже добро продемонстровано під час штурму радянським спецназом палацу Тадж-Бек у Кабулі в 1979 році, у славнозвісній операції “Шторм-333”.

ЗСУ-23-4 має п’ять режимів бойової роботи: 1) автоматичний; 2) напівавтоматичний; 3) по заздалегідь наміченим координатам; 4) по ракурсів кільцям РЛС; 5) за дистанційною шкалою (наземні цілі).

Ходова частина «Шилка», запозичена у самохідної установки СУ-85, має чудову прохідність, а двигун потужністю 280 к.с. забезпечував машині швидкість 50 км / ч.

ЗСУ-23-4 «Шилка» почала надходити в танкові полки Радянської Армії в 1965 році, а її виробництво тривало аж до 1983 року і було випущено майже 6 500 штук. Зенітна установка пройшла кілька стадій модернізації з метою підвищення надійності і живучості та до сих пір залишається на озброєнні близько 20-ти країн світу, в тому числі і на озброєнні української армії в системі ППО деяких механізованих бригад та частин ППО України. Хоча значна частка цих ЗСУ з Українибула продана у країни Близького Сходу, Африки і кількох країн Азії… все як завжди. Знята із озброєння із початком АТО, після капітальних ремонтів знову була повернута до служби.

Вона використовувалася в арабо-ізраїльських війнах, в конфлікті між Іраном і Іраком, при проведенні операції “Шторм 333” у Афганістані, а також в ході війни в Перській затоці. Під час операції «Буря в пустелі» іракська «Шилка» знищила навіть один літак F-117A, побудований за технологією «стелс», який “переховувався” на низьких висотах від зенітних ракет, проте, натрапив на “Шилку”.

Автор: Бормовий Руслан, керівник ВПЦ “3-й полк”

 

ТАКОЖ ПЕРЕГЛЯНЬТЕ

Итальянская “Стрела”

Боевая машина пехоты «Dardo» (итал. «стрела») на этапе проектирования (1980-е гг.) имела обозначение VCC-80 ( ...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com