Трасуючі кулі – фактори та ньюанси використання

Трасуючі кулі (рос. – трассирующие  пули) мають як свої переваги так і відповідно недоліки. Мають свою сферу застосування так і такі сфери де їх застосування є негативним. Дання стаття якраз про розумне і «думаюче» використання даного типу набоїв.

Головна мета використання трасуючих набоїв заклечається у коригуванні вогню підрозділу в темну пору доби. Тобто такими кулями проводиться цілевказання яке дозволяє підвищити точність стрільби іншої частини підрозділу, яке спостерігаючи куди «лягають» трасуючі кулі туди ж і зосереджують свій вогонь.

В той же час це може відбуватись і з іншої сторони. Тобто ворог теж бачить не просто спалах від зброї у темноті, але і спостерігає більш точніше місце звідки трасуючі кулі вилітають, адже вони залишають за собою кольорову трасу, і відповідно теж має можливість вести точніший вогонь по даному сектору з якого ведеться вогонь даним типом боєзапасу. Тому використовувати ці набої потрібно лише досвідченими солдатами і на короткий час – кілька коротких черг по цілі для цілевказання своїй групі і одразу зміна  позиції, інакше це місце може бути  обстріляне із ворожої сторони усіма наявними, у нього, засобами.

Більшість сучасних трасуючих куль при польоті створюють світлу трасу як правило: білого, червоного та зеленого кольорів. Все це в залежності від використання певного окислювача або ж фарбника. Причому червоний колір найбільш вигідний у даному плані, оскільки дозволяє себе спостерігати фактично у будь-яка пору дня та ночі та при більшості погодних умов (ярке сонце, дощ, невеликий туман тощо).

Дальність траси куль: РПК до 800 метрів, ПКМ близько 1,5 кілометра. Для крупнокаліберних кулеметів калібру 12,7 в районі 2-2,5 кілометри.

Окрім цілевказання та інших чинників які виконують трасуючі кулі є її основний чинник – це знищення ворожих солдат, неброньованих цілей, якщо ж говоримо про крупнокаліберні кулемети наприклад – то і легко броньованих цілей, ворожих солдат у неукріплених стрілецьких позиціях (вікна та отвори в будинках, за деревами і т.п.). Але при цьому потрібно пам’ятати, що кучність стрільби трасуючими кулями, у порівнянні із іншими типами, знижується у 1,5-2 рази! І якщо пристріляти ціль звичайними кулями, то при стрільбі трасуючими «розкидання» буде явно більшим, тому це потрібно враховувати при пристрілці, якщо потім плановано цю ціль обстрілювати із використанням трасуючих куль.

Конструкція трасуючих куль складається, як правило, із оболонки, свинцевого сердечника у головній частині, стаканчика із трасуючим складом і спеціального кільця із отворами через які виходить на зовні, при польоту кулі, продукти горіння трасуючого складу.

Довжина і яркість траси залежить від: складу та властивостей трасуючої речовини, тиском запресування даної речовини у кулю, діаметрами отворів на кільці у кулі через який виходить речовина, швидкістю горіння.

Трасуючий склад запалюється від порохових газів при русі кулі у каналі ствола і горить під час польоту кулі в повітрі, «позначаючи» (трасуючи) свою траєкторію. Ефективність дії трасуючої кулі забезпечується хімічним складом і швидкістю горіння трасуючої речовини, а також геометричними розмірами кулі.

Трасуючий склад запресовується в оболонку паралельними слоями із таким же тиском як і максимальний тиск порохових газів, щоб забезпечити  механічну стійкість і попередити передчасне вигорання трасуючого складу кулі. Горіння піротехнічного складу виділяє велику кількість тепла і високої температури (залежності від калібру до 3000 градусів по Цельцію!). Під час польоту куля, через витрати трасуючого складу який виходить на зовні, її маса та центр ваги постійно змінюється на протязі усього польоту, саме це спричиняє більше розсіювання трасуючих куль при стрільбі у вище названих 1,5-2 рази. Окрім цього, пробивна дія кулі даного типу поступаються звичайним кулям особливо на дальніх відстанях.

Трасуючий патрон ідентифікується по-пофарбованій верхівці кулі у зелений колір. Але в залежності від калібрів, модифікай та типів потронів, даний колір може мінятись на фіолетовий (патрон БЗТ-44) і червоний (патрон БЗТ).

Також додам кілька варіантів їх використання. Перше, це те що трасуючі набої корисно використовувати не лише в темну пору доби для коригування вогню і цілевказання, але і при стрільбі (вдень і вночі) по швидкорухомих цілях, що дозволяє ліпше спостерігати за польотом куль і відповідно збільшувати, або ж зменшувати, виніс зброї в сторони при стрільбі по рухомій цілі.

Друге, це задля контролю боєзапасу у магазині (я думаю всім відомий спосіб) перших 2-3 патрони йдуть трасуючі, всі інші – звичайні. Це дозволяє тримати під контролем кількість набоїв які знаходяться у магазині. Тобто при ведені вогню, коли пішла перша «траса», це свідчить що залишилось у магазині 2 набої, друга «траса» що один патрон. Тобто це сигналізує про заміну магазину, оскільки набоїв майже не залишилось. Ну і є ще один спосіб знати скільки в магазині залишається набоїв, при використанні трасуючих патронів.

Третє їх використання, лише у літній сухий період, це можливість підпалити території (суху траву, лісовий густий сухостій, перепалені сонцем поля кукурудзи чи соняшника) перед ворогом або за ворогом. Звісно, що це не одна куля потрібна, але такий фактор використовувався в певних тактичних цілях. На полігонах це твердження було особисто перевірено автором даної статті, тобто мною.

Четвертий варіант, це використання даного типу патронів у стрільби з кулемета, коли стрічка для набоїв споряджається впереміжку, через 4-5-6 або більше патронів, із їх різними типами. Це дозволяє кулеметнику спостерігати за своєї стрільбою та коригувати її.

Автор: Руслан Бормовий – керівник та інструктор ВПЦ “3-й полк”.